Радіоактивні відходи та громадськість

У країнах з демократичною формою правління заведено, що громадяни мають можливість, якщо бажають, брати участь у процесах прийняття рішень щодо практично усіх питань, якими займається держава. Проблема того, як утилізовувати радіоактивні відходи (РАВ) – не виняток.

У різних країнах існують різні законодавчі механізми залучення громадськості; в деяких вони працюють краще, в деяких гірше. У 2016 році фахівцями було вивчено можливість громадськості в Швеції, Фінляндії, Німеччини і Франції брати участь в прийнятті рішень з питань захоронення РАВ. За підсумками дослідження було випущено доповідь «Поводження з РАВ у деяких країнах ЄС та в Росії. Участь громадськості». У цій статті ми описуємо деякі практики громадської участі в різних країнах на основі інформації, зібраної в доповіді.

Радіоактивні відходи

 

Доступ до інформації

Перше, що необхідно громадянам для повноцінного розуміння питання та можливості ефективно брати участь в процесах прийняття рішень, – це вільний доступ до повноцінної інформації. Лідером тут, напевно, можна назвати Фінляндію. Компанії атомної промисловості Фінляндії ведуть повсякденне інформування громадян щодо своєї діяльність. Наприклад, влітку вони організовують поїздки для усіх охочих у візит-центр АЕС, а також три-чотири рази на протязі літа по суботах встановлюють спеціальну палатку на центральній ринковій площі муніципалітету, куди люди можуть прийти та поставити будь-які питання щодо діяльності АЕС. Також компанія кілька разів на рік розсилає інформаційний бюлетень кожній родині, що проживає в муніципалітеті. Муніципалітет Еурайокі два рази в рік проводить регулярні зустрічі з представниками компаній та Posiv Oy ТVO.

У період прийняття будь-яких рішень, наприклад будівництва підземної лабораторії для вивчення можливостей з глибинного захоронення РАВ, в муніципалітеті Еурайокі та у всіх прилеглих муніципалітетах публікують замітку у газетах, в якій вказується, де можна знайти всю необхідну інформацію щодо планованого об’єкту. Протягом декількох місяців усі бажаючі можуть вільно донести свою думку органів влади. Варто, втім, відзначити, що пересічні громадяни рідко користуються такою можливістю – наприклад, за інформацією представників муніципалітету Раума, на Стадії ОВНС проекту будівництва недавнього ПЗРВ висловили свою думку тільки 11 чоловік з усієї Фінляндії. Для громадського обговорення надається великий обсяг матеріалів, хоча вони часто нелегкі для розуміння пересічних громадян.

Проте – чи йде мова про будівництво АЕС або сховища для РАВ – завжди проводиться спільний захід (громадські слухання) яке організовується муніципалітетом. В ході цього заходу громадяни мають можливість висловити власну думку про пропонований проект. Як правило, виступають проти проектів немає, незважаючи на те, що люди проживають в безпосередній близькості до об’єктів, навколо них розташовується багато дач, будинків, неподалік є школи. Крім того, існує так звана психологічна інерція ситуації: поки все йде добре (як у випадку з діяльністю атомної промисловості в Фінляндії) люди не дуже турбуються про ядерну безпеку.

«У Фінляндії ми звикли довіряти владі. Існує урядовий наглядовий орган (STUK). Жителям складно розібратися, вони змушені довіряти »,- пояснює Юха Хюварінен, глава відділу охорони навколишнього середовища міста Раума. Так, за соціологічними опитуваннями, в середньому по країні 56% населення відноситься до атомної енергії позитивно, в комуні Еурайках – 75%.

Екологічні організації в Фінляндії теж погоджуються, що у населення високий рівень довіри як до органів влади, так і до атомної енергетики. Завдяки хорошій історії розвитку атомної індустрії в Фінляндії населення довіряє технологіями і людям, які працюють з цими технологіями. Крім того, ТВО компанії і Posiv Oy є дуже великими роботодавцями для тих регіонів, де вони здійснюють свою діяльність.

У Франції інформуванню населення також приділено чималої увагу. Відповідно до Закону «Про наукові дослідження та розробки в галузі поводження з РАВ» від 1991 року передбачено створення у кожному регіоні, де планується розмістити підземну дослідницьку лабораторію з вивчення можливостей захоронення РАВ, спеціальних місцевих комісій з інформування та громадського контролю (CLI). Основна функція CLI полягає в проведенні моніторингу діяльності, яка реалізується операторами ядерних установок, та інформуванні місцевого населення про всі аспекти, пов’язані з ядерною і радіаційною безпекою.

Такі комісії складаються з добровольців, половина з яких – виборні представники державних органів влади. Крім того CLI не менше ніж на 10% складається з представників груп зацікавлених сторін – громадської екологічної організації, профспілки операторів ядерних установок, спеціальних уповноважених особи.

Тридцять одна локальна інформаційна комісія входить до Національної асоціації комітетів та комісій з інформування (ANCCL). Очолює кожен CLI префект, обраний з числа представників місцевої влади.

 

Громадські майданчики та наради

Наступний щабель залучення громадськості після забезпечення доступу до інформації – організація майданчиків для регулярного обміну думками з актуальних питань між політиками, представниками атомної промисловості та громадськими активістами. У Німеччині при Бундестазі створена Комісія з розміщення високоактивних відходів (Kommission Lagerung хох radioaktiver Abfallstoff А). До її складу входять 33 представника:

  • голова,
  • 16 представників політичних партій (без права голосу при прийнятті рішень)
  • 8 вчених,
  • 2 представника від релігійних організацій,
  • 2 – від екологічних громадських організацій,
  • 2 представника від бізнесу,
  • 2 – від профспілок.

Основна мета роботи комісії – пошук рішень щодо вибору місця для захоронення РАВ.

Сільвія Коттінг-Улі, депутат Бундестагу, член комісії з РАО, розповіла, що процес прийняття рішень розроблений таким чином, щоб він не залежав від розстановки політичних сил та результатів виборів. У процес втягуються усі фракції парламенту, а не лише ті, що входять до правлячої коаліції.

Втім, думка громадських організацій щодо участі в роботі комісії Бундестагу щодо РАВ розділилася. Частина організацій, в тому числі молодіжних, активно працюють у комісії. Інші з різних причин відмовляються. Наприклад, велика організація BUND делегувала своїх представників до комісії, а BI, найбільш відома протестна група з Горлебена, вирішила не брати участі в комісії, зажадавши виключення Горлебена з розгляду на підставі вже отриманих даних про дослідження цього майданчика. Але це рішення самих громадських організацій, до комісії їх продовжують запрошувати.

Незважаючи на намір максимально задовольнити всіх при формуванні комісії, її діяльність критикувалася і критикується з різних сторін, але в цілому суспільством був прийнятий такий підхід до початку обговорення пошуку місць для захоронення РАВ.

У Швеції в 1992 році була створена Національна рада з ядерних відходів (Kranafallsradet). Національна рада є групою вчених у галузі природничих наук, технології, гуманітарних та соціальних наук, яка фінансується урядом Швеції та проводить дослідження, пов’язані з ядерними (радіоактивними) відходами та виведенням з експлуатації та демонтажем ядерних об’єктів. Національна рада виробляє рекомендації для уряду, а також є базою знань для державних органів, муніципальних утворень, громадських організацій, засобів масової інформації та інших зацікавлених сторін.

У 2016 році Національна рада опублікувала звіт «Ризики, невизначеності та майбутні виклики», в якому робиться висновок, що поки немає можливості гарантувати безпеку захоронення РАВ і відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) на тривалий термін. За сприяння громадських організацій ці дані стали широко відомі, і шведський екологічний суд до усунення сумнівів щодо безпеки проекту ПЗРВ відмовив у видачі ліцензії на його будівництво. Доповіді та звіти Національної ради як незалежного, але діючого за дорученням уряду Швеції наукового органу грають важливу роль при прийнятті рішень у галузі поводження з ВЯП і РАВ, а також при формуванні громадської позиції щодо проектів, пов’язаних з захороненням ядерних та радіоактивних відходів.

Крім того, муніципалітети Швеції, в яких плануються проекти захоронення РАВ, мають можливість найняти співробітників для докладного вивчення всіх питань, пов’язаних з проектом. Експерти муніципалітету не залежать фінансово від компаній атомної індустрії, оскільки їх робота оплачується з Фонду ядерних відходів, тому вони можуть проявляти достатню незалежність при оцінці проектів. З того ж фонду фінансується й діяльність коаліції неприбуткових організацій (НПО) щодо питань ядерних відходів (MKG). MKG складається з п’яти неурядових організацій, що займаються питаннями ядерної та радіаційної безпеки. У MKG всього два постійних співробітника, але організації вдається вести велику роботу як в Швеції, так і на рівні Євросоюзу.

Досвід Швеції показує, що правильно організовані державою демократичні процедури при прийнятті рішень і участь в цьому громадськості дозволяють збалансувати ситуацію та не допустити превалювання інтересів атомної індустрії над інтересами суспільства. Але необхідно розуміти, що такі процедури неминуче збільшують час прийняття рішень. Так, рішення про розміщення сховища РАВ в містечку Форсмарк було прийнято у 1976 році, а будівництво дослідницької лабораторії там почалося тільки в 1993 році. А ліцензії на будівництво самого сховища до сих пір не отримано. Дискусія навколо контейнерів, куди поміщаються радіоактивні відходи, теж тривала кілька років, і на сьогоднішній момент не вироблено остаточного рішення.

У Росії, на жаль, незалежних від атомної галузі та впливових громадських майданчиків немає. У 2006 році було створено громадську раду ГК «Росатом», яка представляється як постійно діючий дорадчо-консультативний орган громадського контролю. Декларується, що він формується «з незалежних експертів з професійних асоціацій і наукових організацій, представників зацікавлених федеральних та регіональних громадських організацій, представників організацій атомної галузі (не більше чотирьох чоловік з двадцяти чотирьох), та представників Громадської палати Російської Федерації».

Головою громадської ради є генеральний директор ГК «Росатом», який затверджує Положення про громадську раду, а також його склад. Рішення громадської ради мають рекомендаційний для ГК «Росатом» характер. Таким чином, говорити про те, що громадська рада може істотно впливати на рішення атомного відомства, не доводиться. Однак інші можливості для організації хоч якоїсь взаємодії громадськості з атомним відомством у Росії немає.

 

Громадські слухання

Публічні дебати щодо ядерних питань (аналог російських громадських обговорень), організовані відповідно до закону Незалежною комісією з суспільних обговорень, вперше пройшли в 2005 році. Це перший випадок у Франції, коли демократичні принципи були застосовані до ядерної енергетики. У 2013 році обговорення проходило інакше – у формі «громадянської конференції».

На думку Іва Мариньяка, директора Паризького відділення Всесвітньої інформаційної служби з ядерної енергетики (WISE-Париж), громадські слухання в 2005 році були дійсно добре проведені. Один з висновків, зроблених на цих обговореннях, полягав у тому, що люди віддають перевагу довгострокове тимчасове зберігання РАВ – до тих пір, поки технологія глибинного захоронення не буде обґрунтована або буде знайдений інший підхід.

Але і в демократичних країнах не завжди дослухаються до громадськості – у 2006 році французьким парламентом був прийнятий новий закон про радіоактивні відходи. Його мета – перейти від досліджень трьох можливих способів поводження з РАВ до конкретного методу. В цьому законі відкидається тимчасове приповерхневе зберігання і кращим варіантом називається глибинне геологічне захоронення. По суті, це йде врозріз з результатами громадського обговорення.

У відповідь на недемократичне ухвалення рішення противники проекту активізувалися. Деякі вважали за можливе розпочати акції протесту, акції прямої дії, в тому числі на майданчику майбутнього ПЗРВ. У 2013 році нові громадські слухання фактично були зірвані. При вході в зал поліція перевіряла паспорти та відсівала противників проекту ПЗРВ. Це обурило інших учасників: вони галасували та не дали провести дебати. При цьому принципово ніхто не був проти проведення чесного обговорення.

Побоюючись нових скандалів, Комісія щодо громадських дебатів вирішила організувати обговорення в Інтернеті і потім провести «громадянську конференцію», тобто обговорення у вузькому колі спеціально відібраних громадян.

Ситуація з громадськими слуханнями у Франції сильно нагадує російські реалії. Згідно із законом слухання є обов’язковими при плануванні будівництва радіаційно-небезпечного об’єкту, але влада та представники атомної індустрії не цураються використання нечесних прийомів для забезпечення схвалення проекту або просто ігнорують виступи противників будівництва.

 

Радіоактивні відходи та етичні аспекти

Для багатьох громадських організацій захоронення радіоактивних відходів є етичним питанням. Німецькі активісти впевнені, що доки не прийнято рішення про закриття всіх АЕС, доки триває виробництво відходів, це питання повинна вирішувати сама атомна промисловість, його не можна перекладати на плечі громадян та держави, оскільки існує всіма визнаний принцип «забруднювач платить». Але у Німеччині усі АЕС будуть закриті вже через п’ять років, атомна промисловість перестане існувати та не зможе нести відповідальність за накопичені відходи. Саме тому відповідальність за них може і повинне взяти на себе все суспільство.

«Ніхто з екологічного руху Німеччини не став б співпрацювати з урядом у пошуку власних шляхів вирішення проблеми РАВ, якби не було прийнято принципового рішення про відмову від атомної енергетики. Рух громадськості вимагав припинення напрацювання радіоактивних відходів, закриття АЕС»,- каже Даніель Хефнер, політолог з Вільного університету Берліна, що спеціалізується на питаннях енергетичної політики.

Сильвія Коттінг-Уль висловила таку ж саму думку:

«Я ніколи б не стала брати участь у вирішенні проблеми РАВ, якби в Німеччині не було прийнято рішення про відмову від атомної енергетики».

Схожа точка зору й у фінській екологічні організації. Але оскільки у Фінляндії відмовлятися від використання ядерної енергетики досі не збираються, там НПО активно не працюють з темою захоронення РАВ, вважаючи, що це відповідальність атомної промисловості та їх головний біль.

Дещо інша позиція у шведських екологів. На думку директора MKG Йохана Свана, основне завдання громадськості – стежити за дотримання фундаментальних принципів: принцип обережного поводження та принцип використання найкращий з можливих технологій при прийнятті рішень уряду і атомної індустрії. Коаліція MKG фокусує свою увагу тільки на ситуації з радіоактивними та ядерними відходами і не займає певної позиції з приводу допустимості використання атомної енергії в цілому.

Ів Маріньяк вважає, що рішення проблеми РАО – це рішення, прийняте за багато майбутні поколінь: що для них буде добре, а що погано. Але під час обговорення питання захоронення відходів акцент був зміщений від етичної сторони питання до технічної, звідси і всі сумніви суспільства шодо правильності вибору способу захоронення РАВ. По суті, у Франції намагаються видати технічне рішення за етичне. «А це неправильно, – каже Маріньяк – потрібно спочатку обговорити етику питання і оцінити етичні норми і підходи, і тільки потім обговорювати технічні варіанти поводження з радіоактивними відходами».

 

Швеція

Експлуатується 9 реакторних блоків, на кінець 2015 року у Швеції було накопичено близько 12 600 т (20000 м3) ВЯП.

Державна політика Швеції не передбачає використання (переробку) ВЯП після вивантаження його з реакторів. Згідно з державною політикою, після вивантаження з реакторів і витримки в пристанційних сховищах ВЯП повинно бути розміщене та ізольоване у кристалічних породах.

Довгоживучі радіоактивні відходи планують розмістити у пункті геологічного захоронення на глибині близько 300 м. Короткоживучі РАВ зберігаються неподалік від АЕС Форсмарк на глибині близько 60 м, під дном Балтійського моря.

радіоактивні відходи РАВ РАО ВЯП

 

Німеччина

У Німеччині в даний час проводиться політика поступової відмови від виробництва атомної енергії. Всі АЕС країни повинні закінчити роботу до 2022 року. Зараз в експлуатації знаходяться 8 реакторних блоків, 9 вже був зупинені. До березня 2011 року в експлуатації знаходилося 17 енергоблоків. Німеччина не здійснює переробку ВЯП, але користується послугами Франції та Великобританії для переробки свого відпрацьованого палива.

На кінець 2013 року сумарний обсяг кондиційованих РАВ з незначним виділенням тепла оцінювався на рівні 113 885 м3, а тепловиділяючих РАВ – 721 м3. У Німеччині є три майданчики для захоронення РАВ з незначним залишковим тепловиділенням (майданчика

«Конрад» (захоронення ще не ведеться), “Асі-2» та «Морслебен»),а також два майданчики для поверхневого зберігання РАВ: «Горлебен» (радіоактивні відходи з високим рівнем тепловиділення і ВЯП) та «Ахаус».

радіоактивні відходи РАВ РАО ВЯП

 

Фінляндія

Експлуатується 4 реакторних блоки, на кінець 2015 року у Фінляндії було накопичено близько 2000 т ВЯП і близько 10 000 м3 РАВ.

У Фінляндії, як і в Швеції, затверджена стратегія прямого захоронення ВЯП, тобто відпрацьоване паливо віднесене до категорії ядерних відходів. Радіоактивні відходи розміщують на глибині 60-110 м на майданчиках «Ловііса» та «Олкілуото». ВЯП планується інкапсулювати та розмістити в пункті геологічного захоронення на глибині 500 м в скельних породах на майданчику «Онкало», поблизу АЕС Олкілуото.

У 1995 році дві фінські компанії-оператори АЕС,  ТВО та Fortum, заснували спільну компанію Posiv Oy для реалізації програми остаточної ізоляції РАВ та ВЯП. У наступні роки було проведено науковий аналіз чотирьох різних майданчиків-кандидатів під захоронення РАВ і ВЯП. Для кожного з цих майданчиків була виконана оцінка впливу на довкілля (ОВД, ОВНС). В процесі вибору враховувалися не тільки геологічні чинники, а й ставлення місцевого населення до передбачуваного проекту. У підсумку з чотирьох різних варіантів було обрано майданчик «Олкілуото» у муніципалітеті Еурайокі – поряд з діючою АЕС.

радіоактивні відходи РАВ РАО ВЯП

 

Франція

В експлуатації знаходяться 58 атомних блоків різної модифікації. Ядерна програма Франції передбачає закритий ядерний паливний цикл, тому ВЯП не відноситься до категорії відходів. В даний час у Франції напрацьовано близько 1 460 000 м3 радіоактивних відходів різних категорій. Частина з них вже розміщена у пунктах захоронення.

 

Джерело: Екологічний блог (ruslo.info)

Другие новости экологии:
  • 21
    Shares

Залишити відповідь

Be the First to Comment!