Уявіть собі: величезні простори замерзлого моря, які тягнуться від північного узбережжя Аляски в арктичний горизонт. Ласкаво просимо в південну частину моря Бофорта. Цю крижану арктичну екосистему населяють величні білі ведмеді, однак ріст середьої температури змінює як ландшафт, так і його мешканців. Тим не менше, останнє дослідження показало, що в організмах білих ведмедів відбулись неочікувані зміни. Вміст ртуті в їх шерсті різко знизився.

 

Білі ведмені здивували вчених

Останні дані, опубліковані в міжнародному журналі «Полярні дослідження» (Polar Research) вченими з Університету штату Коннектикут і Геологічної служби США, говорять про те, що рівень ртуті на шерсті білих ведмедів значно знизилися за останні роки, особливо у самців.

Незважаючи на побоювання вчених з приводу збільшення забруднення середовища, вміст ртуті на тілі тварин падав приблизно на 13 відсотків щороку. Мова йде про зразки, зібрані у період з 2004 по 2011 рік. У ведмедиць зниження було незначним, 4,4 відсотка, в той час як у самців ведмедів воно відбулось на цілих 15 відсотків.

«Ми помітили дуже істотне зниження концентрації ртуті у полярних ведмедів протягом відносно короткого періоду часу», – зазначила Мелісса Мак-Кінні, перший автор дослідження і доцент Університету штату Коннектикут.

На перший погляд, це хороша новина. Зрештою, ртуть є токсичним хімічним елементом, який може викликати проблеми у головному мозку, нирках, печінці та імунній системі. А оскільки ртуть міститься в викидах з електростанцій, загроза антропогенного забруднення лише зростає.

 

Білі ведмеді пристосувались до змін

Однак, зниження вмісту ртуті зовсім не свідчить про покращення екологічного стану середовища у якому проживають білі ведмеді. Дослідники виявили, що зниження рівня токсину було обумовлене зміною джерела харчування.

Південь Моря Бофорта було вкрите кригою майже увесь рік, за винятком теплих місяців в період з липня по жовтень. У міру того, як в останні роки температура в Арктиці підвищувалася, морський лід танув, а традиційне середовище проживання білих ведмедів перемістилося разом з джерелами їхньої їжі.

На початку 2000-х років білі ведмеді Південного Бофорта годувалися замерзлими морськими котиками і тільки невелика кілька ведмедів блукала на суші.  Зазвичай не більше двох тижнів. Іноді майже в 400 милях від мілководдя білі ведмеді витрачають свій час на прибережні землі, де й шукають нові джерела їжі. Тут вони проводять майже два місяці.

 

Допомога від людей

Іноді мисливці з арктичних спільнот залишають тушки гренландських китів на березі. Це готове до вживання блюдо стало популярним серед білих ведмедів. Воно фактично допомагає знизити рівень вмісту ртуті у ведмедів, принаймні серед самців, яких не відлякують масивні розміри китів.

Згідно попереднім дослідженням, коли білих ведмедів посадили на дієту і їх індекс маси тіла знизився, то стан організму значно поліпшився. Це теж пов’язано з більш низькими рівнями ртуті у їжі, якої їх кормили, або тому, що ртуть зберігається в тканинах і не вивільняється, поки ведмідь не засвоїть їжу для додаткової енергії. На приклад,  коли їжі не вистачає, або коли ведмідь має більш низький індекс маси тіла.

Тим не менше, автор дослідження Тодд Атвуд, біолог дикої природи в Науковому центрі Геологічної служби США на Алясці, вважає, що китова дієта не вплинула на нинішні рівні ртуті у білих ведмедів.

Токсини, такі як ртуть, часто накопичуються.  Як тільки їх споживає одна тварина з харчового ланцюга, інша, більша, поглинає її разом з ртуттю, що початково містилась у її їжі. Це традиційно ставить під загрозу білих ведмедів, оскільки вони сидять на арктичній мережі живлення. Так як гренландські кити їдять планктон, вони знаходяться нижче у харчовому ланцюгу, ніж морські котики. Крім того, вони на декілька кроків позаду у своєму харчовому ланцюзі від накопичення ртуті.

 

Проблеми від людей

Таким чином, у ведмедів можуть бути більш здорові рівні ртуті – це добре, але це тому, що вони змінюють свою поведінку, щоб адаптуватися до втрати їх традиційного будинку і джерел їжі. А це вже не так добре.

«Дослідження вказує на необхідність більш широкого подивитися на зміни клімату», –  додала Мак-Кінні.

«Ми знаємо, що полярні ведмеді – це знакові арктичні види. Вони також можуть розповісти нам не тільки про те, як втрата льоду може вплинути на середовище проживання, але також і про те, як зміна клімату може змінити ризики, пов’язані з іншими стрессорами», – наголосила дослідниця.

За словами Атвуда, ці непрямі наслідки для поведінки можуть мати вирішальне значення.

«Це ланцюжок подій: морський лід відступає, тому ведмеді повинні відправитися кудись ще. Куди вони йдуть? На берег.  І що вони роблять на березі? Слідують своїм носах, щоб знайти що-небудь поїсти», – пояснив він.

І їх носи зазвичай ведуть до населених пунктів, де є потенційні проблеми. Атвуд особливо наголосив, що на сьогоднішній день лише 20% білих ведмедів виходять на берег, однак цей відсоток може зрости у майбутньому. Як результат, у ведмедів з’явиться більше конкурентів за фіксовану кількість їжі. Не кажучи вже про потенціальний конфлікт між людьми і ведмедями.

«Коли вони на березі, вони ближче до людських спільнот. Вони будуть взаємодіяти з іншими видами, до яких у них не буде регулярного доступу», – зазначили також дослідники.

Тепер дослідники будуть зосереджувати свою увагу на інших потенційних небезпеки для ведмедів, що виходять на берег, такі як вплив патогенів і паразитів, які переносяться людьми.

Якщо прихід на берег робить полярних ведмедів більш здоровими, їх підвищена виживаність може  тимчасово сповільнити зниження чисельності населення, пов’язане зі зміною клімату.

«З полярними ведмедями ми намагаємося виграти час, щоб зупинити збільшення парникових газів, приборкати їх до розумного рівня і зупинити втрату середовища проживання морського льоду», – підсумував Етвуд.

Як повідомлялось раніше, популяція ламантинів відновилась. Вестіндійський або американський ламантин (Trichechus manatus Linnaeus, 1758) отримав статус виду, що знаходиться під загрозою зникення, понад півстоліття тому. З цього часу була впроваджена низка природоохоронних заходів, які позитивно вплинули на стан популяції. За останні 25 років чисельність вестіндійського ламантина зросла на 500%!

 

Джерело: Екологічний блог (ruslo.info)