Популяція ламантинів відновилась

Вестіндійський або американський ламантин (Trichechus manatus Linnaeus, 1758), отримав статус виду, що знаходиться під загрозою зникення, понад півстоліття тому. З цього часу була впроваджена низка природоохоронних заходів, які позитивно вплинули на стан популяції. За останні 25 років чисельність вестіндійського ламантина зросла на 500%!

Trichechus manatus Linnaeus Промисел ламантинів у Карибськоу морі існував споконвіків. Полювали на ламантинів місцеві племена індійців, які вживали у їжу їх м’ясо та використовували на свої потреби шкіри. Після початку колонізації реґіону, полювання тільки посилювалося. Сам по собі, ламантин є неагресивною, повільною рослиноїдною твариною, що завжди робило його легкою здобиччю.

Проте, прихід ХХ століття для ламантинів став критичним, адже тварини зіткнулись із таким чинником як швидкісні двигунні човни, ґвинти котрих часто-густо наносять численні рани тваринам і можуть призводити до їх загибелі. Вважається, що причиною близько третини усіх випадків загибелі цих тварин є зіткнення із двигунними човнами. Полювання на ламантинів у США було заборенено з кінця 1970-х років, однак, у окремих частинах ареалу у Південній та Центральній Америках, спорадично, тварин вживають у їжу і досі. Місцями також розповсюджене браконьєрство.

Міфічні русалки

Ламантини приналежні до ряду Сирен, яких мореплавці минулих століть вважали за міфічних русалок. Як і інші водні ссавці, ці тварини дихають повітрям. Для дихання їм необхідно підійматися до поверхні води кожні 10-15 хвилин.

Trichechus manatus LinnaeusСьогодні, загальна чисельність виду на усьому ареалі розповсюдження – від гирла Амазонки до Флориди налічує понад 13 тисяч особин, з яких біьше 6-ти тисяч проживає у акваторіях Флориди і Великих Антильських островів. У 1991-му році, коли стартувала низка природоохоронних і просвітницьких проектів, чисельність флоридської популяції становила дещо більше, ніж 1,2 тисячі особин, а сьогодні перевищує 6,3 тисячі, тобто, відбулось зростання на 500%. Уся популяція має стійку тенденцію до подальшого приросту. З цієї причини, природоохоронні служби США пропонують зняти із вестіндійського ламантина статус виду, що перебуває під загрозою зникнення.

Ламантини – рослиноїдні тварини, котрі харчуються як морською травою зостерою, так і біляводними рослинами, до яких можуть досягнути.

Міжнародна унія охорони природи не розділяє оптимізму американців і вважає, що загальна чисельність виду, за два покоління – близько 40 років, – скоротиться на 20%. Проте, Служба рибальства і охорони дикої природи США у 2013-му році оприлюднила результати моделювання ймовірності вимирання віртуальної популяції ламантинів чисельністю 500 особин на відтинку часу у 150 років. Виявилось, що така ймовірність близька до нуля, а популяція, за чинного стану охорони, демонструвала позитивну динаміку приросту.

Trichechus manatus LinnaeusЩорічно, флоридські ламантини здійснюють осінню міґрацію на Антили, а навесні – назад. Це пов’язано з тим, що тварини переохолоджуються у воді з температурою нижче 20 градусів Цельсія. Однак, в останні роки було відмічено, що невеликі групи тварин залишаються на зимівлю у охолоджувальних каналах узбережних електростанцій Флориди. У теплі зими, цим тваринам там нічого не загрожує, проте, у аномально холодні, наприклад, зима 2013-2014, – ламантини гинуть від холодового шоку, або ж застудних інфекцій.

Загалом, тішить той факт, що у вік, коли говорять про початок шостого глобального вимирання біологічних видів, намагання природоохоронців зберегти і відновити деякі з них увінчуються успіхом.

 

Автор Андрій М. Заморока.

Залишити відповідь