Чому морський пластик осідає на дні

Пластмасове сміття у Світовому океані давно стало великою екологічною проблемою. За деякими даними, через кілька десятиліть його може стати більше, ніж риби. Але коли ми говоримо про морський пластик, то зазвичай уявляємо величезні плавучі маси на поверхні води. Тим часом пластмасове сміття, яке опиняється у морі, не завжди дрейфує в товщі води. Значна його частина у вигляді мікрочастинок осідає на морському дні та на коралових рифах.

 

Як пластик спускається з поверхні на дно?

пластик осідає на дніЄ припущення, що пластикові частки прилипають до слизу, котрий виділяють коралові поліпи. Інша версія полягає на тому, що пластик осідає завдяки своєрідним морським організмам аппендикуляріям.

Аппендикулярії – це невеликі тварини, одні з примітивних хордових, які плавають в океанічній товщі води в будиночках зі слизу. Харчуються аппендикулярії шляхом фільтрації органічних часток у воді. «Здобич» вони в буквальному сенсі ловлять у сітку – величезний слизовий фільтр, який у деяких аппендикулярій може перевищувати метр у діаметрі (при тому, що максимальний розмір самих тварин – трохи менше 10 см), який одночасно служить їм будинком.

Травні відходи аппендікулярії згортають у слизові грудки – і якраз у них, на думку співробітників Дослідницького інституту при океанаріумі Монтерей Бей, пластикові частинки можуть відправлятися на дно.

 

Спостереження за аппендикуляріями

За допомогою спеціального робота з камерами за аппендикуляріями спостерігали в морі та у лабораторії. Поруч з тваринами плавали пофарбовані частки пластмаси від 10 до 600 мкм в діаметрі. Завдяки забарвленню можна було спостерігати, як частки рухаються крізь прозору істоту.

У дослідженні взяли участь 25 аппендікулярій. Як і передбачали дослідники, щонайменше 11 з них заковтували пластикові частинки, а потім викидали їх з себе. При цьому часточки були огорнені слизом. У статті, опублікованій у журналі Science Advances, дослідники особливо відзначають, що аппендикулярії поглинали як маленькі частинки, так і великі частинки сміття.

Згідно з розрахунками, за добу такі слизові грудки опускаються на глибину 300 м. З іншого боку, аппендикулярії регулярно змінюють свій фільтр, на який налипає багато всього з води, і пластик в тому числі, і скинуті фільтри тонуть ще швидше – зі швидкістю 800 м на добу.

Крім того, якась частина спійманого аппендикуляріями пластику відправиться далі по харчових ланцюжках – адже їх сами їдять багато інших морських організмів, інша ж частина все-таки досягне дна.

Хоча є, звичайно, й інші тварини, які точно так же фільтрують воду, пропускаючи крізь себе різні мікрочастинки. Однак саме аппендикулярії вважаються найбільш енергійними фильтраторами, так що їх внесок в поширення пластика у світовому океані, можливо, виявляється найбільш значущим.

Раніше ми повідомляли про те, що посеред Тихого океану виникла величезна сміттєва пляма.

Джерело: Екологічний блог (ruslo.info)

  • 3
    Shares

Залишити відповідь